Місто Новини Скандали

Хочеш лікуватися – плати!

Хочеш лікуватися – плати! У Прилуцькій міській лікарні впродовж п’яти років діє схема викачування грошей з іногородніх пацієнтів. Аби потрапити на стаціонар, хворий має укласти зі страховою компанією договір і сплатити так званий страховий внесок. Дарма, що за всі роки жодного випадку страхової виплати здійснено не було, а хворі лікувалися за особистий рахунок або ж за рахунок держави. Порахувавши середню кількість пацієнтів та розмір страхових внесків, з’ясувалося, що йдеться про мільйони гривень. Значно більші суми «відмиваються» на закупівлі медикаментів, медичного обладнання, меблів, проведенні ремонтів тощо. Махінації послідовників Гіппократа стали настільки явними, що лікарнею зацікавилися ревізійні органи. На головного лікаря завели кілька кримінальних справ.

За ширмою страхової діяльності

Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Прилуцька центральна міська лікарня» не вилазить з корупційних скандалів. Попереднього керівника комунального закладу міськради після кількох перевірок контрольно-ревізійного управління і виявленої недостачі в понад два мільйони гривень звільнили по статті. Здавалося б, корупційна історія мала стати повчальною для багатьох. Втім, цього не трапилося – на зміну старим корупціонерам прийшли нові, більш витончені.

Коли завідуюча медичною частиною лікарні Лариса Івченко очолила заклад, то одразу ж поставила на потік питання лікування іногородніх. Для цього вигадала безпрограшну схему. Аби потрапити на лікарняне ліжко, пацієнт мусив укласти страховий договір і сплатити внесок. Спочатку іногородніх клієнтів «добровільно» страхувало товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Страхова компанія “Індиго”», а з 2013 року ТДВ «СК “Київ РЕ”».

Сума так званої страховки залежала від профілю необхідної допомоги (терапевтичний чи хірургічний) і коливалася в межах 220-280 гривень. Аби вести облік пацієнтів, головний лікар наказала працівникам приймального відділення завести спеціальний журнал, він так і називається – «журнал іногородніх внесків». Впровадивши в життя страхову схему, Лариса Володимирівна, як кажуть, убила одразу двох зайців. Річ у тому, що з 2008 року у лікарні існує спеціальний благодійний рахунок, на якому накопичувалися благодійні внески.

Одначе, за використання благодійних коштів треба звітувати, а за страхові – ні. На перший погляд все виглядає законно, от тільки кошти, які раніше йшли на покращення матеріально-технічного забезпечення лікарні, осіли в кишенях нечесних на руку ділків зі страхової компанії та головного лікаря. Аби хворі потім, бува, не висунули до страхової компанії правомірних вимог, вирішили не видавати їм на руки копії договору. Лікарі навіть квитанції про сплату суми, як і сам договір, забирають, пояснюючи пацієнтам, що так треба для звітності.

Схема зі страховими внесками безперебійно діяла до часу, доки в лікарні було банківське відділення. Коли ж його закрили, то всі оплати почали здійснювати напряму через лікарняну бухгалтерію. Коли ж закінчилися і страхові поліси, то й тут знайшли вихід – зробили копії. Дійшло до того, що людям просто почали видавати на руки папірці, в яких зазначалися дані про пацієнта. До речі, в деяких договорах були відсутні навіть паспортні дані застрахованих осіб, та й підписували їх не представники страхової компанії, яких у Прилуках бачили кілька разів – їхній підпис просто підробляли. Все це свідчить про те, що організатори афери не мали намірів виконувати свої зобов’язання перед клієнтами.

До речі, виходячи з даних згаданого «журналу обліку іногородніх внесків», таких хворих було госпіталізовано в середньому мінімум 1200 осіб за рік. За 5 років ця цифра сягнула більше 6 тисяч осіб. Враховуючи, що з кожного хворого в середньому брали 220 гривень, то за 5 років в кишенях страховиків і головного лікаря осіло мінімум один мільйон 300 тисяч гривень.

Очевидно, що функція страхових компаній у цій схемі – це фактичне переведення в готівку коштів, отриманих злочинним шляхом, тобто їх легалізація під виглядом неіснуючих страхових виплат. Це можна стверджувати без перебільшення, оскільки реальних виплат жоден із застрахованих хворих не отримав. Забігаючи наперед, зауважимо, що тільки після того, як за «схему» взялися правоохоронці, страхова компанія, нібито оцінивши всі ризики страхових випадків, вперше перераховує на рахунок лікарні певний відсоток від суми страхових платежів. На кінець 2016 року цей платіж склав 245 тисяч 123 гривні. Кошти з 2012 по 2016 роки не перераховували взагалі.

А паркан миші з’їли?..

Цинізм керівництва лікарні – за межею розуміння. Те, що для них клятва Гіппократа – пустий набір слів, підтверджується тим, що навіть непритомних хворих тут оформляють через «касу». Яскравим прикладом є випадок із хворим Віктором Онопком, якого до лікарні без свідомості доставили «швидкою» і котрому відмовили у допомозі, аж доки донька Алла не написала розписку-зобов’язання.

Зрозуміло, що місцеві правоохоронці не побачили в цьому нічого крамольного. Власне, як і в багатьох інших діях керівництва лікарні. Втім, після кількох скандалів було навіть створено спеціальну комісію при міській раді, але аудитори від офіційного роботодавця, зрозуміло, нічого не знайшли. Погано шукали! Бо ж коли спитати у головного лікаря Лариси Івченко, де подівся чавунно-кований паркан завдовжки 300 метрів, то вона не знатиме, що відповісти. Навіть якщо уявити, що паркан списали, то, відповідно до норм бухгалтерського обліку, його мали б оприбуткувати в якості металобрухту. Паркан – це близько 100 прольотів розміром 2,8х2,2 метра і вагою мінімум 110 кілограмів кожен. Якщо до цього додати понад 100 металевих стовпчиків вагою близько 50 кілограмів кожен, то все це добро затягне на добрих 16 тонн. Нескладно порахувати і суму, яку лікарня чомусь не отримала: при мінімальній ціні на чорний метал 6 гривень 30 копійок за кілограм виходить близько 100 тисяч гривень.

І обладнання надто дороге…

Не парканом єдиним і не страховими внесками живе головний лікар Прилуцької міської лікарні. Тендерні закупівлі у комунальній лікарні, м’яко кажучи, дикі. Дикі, бо ціни на медичне обладнання вищі, ніж в Інтернеті.

Так, у грудні 2016 року Прилуцька міська лікарня закупила Колоноскоп FC-38LV. За апарат виклали чималу суму – 497 тисяч 978 гривень. Вартість цього обладнання в інших постачальників без врахування знижок щонайменше на 83 тисячі гривень нижча.

Закупівля апарату УЗД F37 призвела до перевитрат на суму в 230 тисяч гривень. Згідно з договором №839 від 19.12.2016 року, це обладнання обійшлося лікарні в один мільйон 193 тисячі 640 гривень. Подібний, але значно кращий за функціональністю та якістю апарат в інших постачальників коштує менше одного мільйона гривень.

У тому ж таки грудні 2016 року лікарня закупила гематологічний аналізатор Micro CC-20 Plus. З бюджету виклали кругленьку суму – 233 тисячі 260 гривень. Вартість аналогічного обладнання в інших постачальників на 80 тисяч гривень менша.

Ще кілька сотень тисяч гривень завдяки головному лікарю лікарня перевитратила при закупівлі рентгенівського апарату INDIargaf-02. Згідно з договором №278,451/14-2016 від 28.11.2016 року за апарат заплатили 378 тисяч 780 гривень. Вартість аналогічного обладнання – близько 180 тисяч гривень.

Виходить, що лише при закупівлі обладнання за значно завищеними цінами керівництво лікарні завдало державному бюджету збитків на суму понад 500 тисяч гривень. Неважко здогадатися, як і ким були освоєні бюджетні кошти.

В обхід тендерів

Надзвичайно активною в плані оновлення та ремонтів головний лікар була у 2015-2016 роках. Особливої «турботи» з боку Лариси Івченко зазнала Прилуцька дитяча лікарня. Нині ця установа є окремим комунальним закладом, але до 2017 року перебувала під опікою Прилуцької центральної міської лікарні. Прикладом такої «турботи» є заміна вікон. Так, у серпні 2016 року головний лікар перерахувала понад 218 тисяч гривень на рахунок приватного підприємця. За ці гроші дитячій лікарні закупили 48 однокамерних вікон (4,5 тисячі гривень за вікно). Ціна вказана без установки. Частина цих вікон не встановлена до цього часу. Окрім того, що вікна не відповідають сертифікату якості, так їх ще і купували за значно завищеними цінами – аналогічні вікна, але в інших реалізаторів з Прилук коштують 3,5 тисячі гривень з установкою! Про врахування оптової знижки і говорити зайве. До речі, тим успішним підприємцем виявився рідний син головного бухгалтера лікарні.

Надзвичайно цікавою у фінансовому плані є ситуація із закупівлею меблів. У грудні 2016 року без проведення тендеру головний лікар Лариса Івченко перераховує близько 600 тисяч гривень приватним підприємцям з Прилук за меблі. Для того, щоб приховати порушення порядку використання бюджетних коштів, гроші перераховують частинами – по 200 тисяч гривень. Чому меблі придбали без тендеру, не напряму у виробника, а у посередників та ще за цінами, що значно перевищують навіть роздрібні – питання риторичне.

Про більш дрібні махінації й говорити годі. Переконані, якщо компетентні органи копнуть глибше, то знайдуть у фінансових документах багато цікавого. До речі, і зі звітністю в Прилуцькій міській лікарні не все гаразд. Після численних звернень чесних лікарів (виявляється, такі ще є), депутатів міськради та особисто колишнього коменданта медичного Майдану, а нині нардепа Олега Мусія до лікарні завітали аудитори з контрольно-ревізійного управління (КРУ) Чернігівської області. Порушення з витрати знайшли, але мінімальні. А вже після візиту їхніх столичних колег та працівників з управління по боротьбі з економічними злочинами, накопали на кілька кримінальних справ. Так, за результатами попередніх перевірок правоохоронці знайшли порушення, що призвели до втрат на суму 280 тисяч гривень.

Поки що прізвище головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» не фігурує в кримінальних провадженнях. Втім, як повідомили у обласній прокуратурі, правоохоронці порушили за фактом привласнення та розтрати майна кримінальну справу – ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України. Чи спіткає Ларису Івченко доля попередника, покаже слідство, але прилуччани сподіваються на те, що винних у привласненні коштів громади покарають за всією суворістю закону.

Віталій Назаренко, “Чернігівщина” №22 (631) від 1 червня 2017

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *